Стереотип українця в новому російському кіно.
«один росіянин - п'яниця, два росіян - бійка, три росіян - початковий партосередок. один єврей - гордість російського народу, два євреї - фінальний матч чемпіонату по шахах, три євреї - кращий симфонічний оркестр Росії. один українець - Микола, два українці - партизанський загін, три українці - партизанський загін із зрадником». (http://www.funny-anekdot.ru/article/a-369.html).
Ось і весь розмова-на трьох українцев- обов'язково один «з червоточиною». Якщо ми говоримо про сучасне російське кіно етнічні стереотипи в нім до кінця не зжиті. Якщо різкіше казати- російський сучасний фільм або дубльований на російський зарубіжно-яскравий зразок «хохлосрача». Ніяк по -другому не назвеш. Давайте попрацюємо розібрати все детально, на конкретних прикладах.
1. Запрошений на роль колоритного українця Богдан Бенюк-українська зірка кіно-в російському фільмі «Кандагар»-снятого режисером з українським прізвищем Кавун- показаний слабохарактерним, м'яким, чутливим серед всієї брутальной команди екіпажа літака, захопленої в полон.
2.Брутальний Бондарчук у фільмі «9 рота» грає «самого себе»- самця-командира з прізвиськом «хохол»-компенсуя наше відчуття національної гідності. Швидше, виключення, підтверджуюче загальне правило.
3. Російський фільм «Тріумф», заборонений до показу у Росii із-за потреб толерантності, показує, як в кавказькому угрупуванні бере участь парубок по кличці «Князь», швидше «шестіркою», не виправдовуючи прізвиська.
4. Навіть у сцені «магічного театру» у фільмі «Борис Годунов» (2011) - із словами про зраду запоріжців, українця демонструє воїн в одязі військовослужбовців Директорії, що посилає до часу громадянської війни.
5. «Гарі Поттер. Дари смерті 2»- «важкий український железнобрюх» звучить як «важкий танк.»-просто назва дракона.
6. Відійду від теми кіно. Книга Гарроса-Евдокимова «Головоломка»- жорстокий охоронець по прізвищу Гимнюк.
7. «Дуже погана училка»- Микола-школяр говорить на суржику і змальовує «гальма».
8. Фільм «Ми з майбутнього»- солдат при штабі, супроводжуючий і приставлений до «гостей з майбутнього» –мовить лише українською мовою, навіть з командирами, не демонструючи двомовності.
9. Фільм «Ми з майбутнього-2»-боязкі українські підлітки, що рятуються через ліс. Боївка УПА, де жорстоко допитують і заставляють вбивати під прицілом. Яскравий, показовий зразок українофобії або грамотно обставлений політичний фільм?
10. «Тарас Бульба» здавалося б, всі герої етнічні українці. Прімечательно- грають всі актори українського походження-підбір не випадковий-тут і занесений для Ступки американськими кіноакадеміками в числі двох українців в 100 видатних діячів світового кіно (ще там патріарх кіно Довженко), Вдовіченков (русифіковане або таке, що обрусіло написання українського прізвища Вдовіченко) і Ігор Петренко. Після фільму, виправдовуючи роль що зрадника-продав святу віру за польську кралю повідомляє в одній з газет Ігор Петренко: «І я б воював з Росією, якби та напала на мою жену»-"як Андрій". http://kp.by/daily/24271. 4/466662/ Ось же вони, українці, м'які і чутливі. Підтверджується загальне враження.
11. Цікаво розставляючи політичні акценти- Петренко вже в ролі ведучого, обговорює роль гетьмана «Мазепи» заявляючи-він мов не сам винен, виховувався при польському дворі, такі там були вдачі, зради і інтриги були в порядку віщими. Мов, ти гетьман сімдесятирічний, як мале дитя, такий нерозбірливий, не так тебе вчили.
12. Потім документальний фільм 2010 м. "Україна" Костянтина Семіна і Владіміра Меньшова. Фільм довірили зняти що отримав "Оскар" за "Москва сльозам не вірить" Меньшову, артистові принциповому, такому, що послідовно відстоює свої переконання, який цю принциповість і проявив на скандальному шоу -врученії винагород-де він демонстративно відмовився вручати винагороду режисерові Атанесяну за фільм "Сволоти" -со словами " я не вручатиму цю винагороду, тому що цей фільм ганьбить мою країну".
13. У фільмі Никіти Висоцкого "слухач" роль переконаного кар'єриста, що крокує по головах виконує Дмитро Дюжев з прізвищем "Сидячко"-, що говорить, автоматично урубується стереотип про оскаженілих для українців, без мила і оглядки ревностних службовців -робiтников. Відразу воспомінаєтся міфічний анекдот про хохла який пiд час караулу застрелив рідну матір за медаль. Одні стереотипи і умовності-ось якою нісенітницею забиті голови.
14. У фільмi- "нова земля" з показовими конфліктами і "зіткненням культур"-не лише на диві-острові, але і на етапуванні -лідера кавказців грає актор українського походження Олександр Самойленко (раніше того, що зіграв татарин Мусу у фільмі "Олігарх". "нова земля"- акценти розставлені як ми-не вони, відкрите протистояння.
15. У фільмі "Жах, який завжди з тобою" сценариста Юрія Арабова українець з бійців спецназу "прислуговує" на кухні, з рушником на шиї. В брутальних мужицьких мужиків є турботи поважливіше-стріляти з пестикiв- а хохлові відводиться роль "на кухні". І спробуй розiбрати-такий він господарський і практичний, або він "обслуговує остальних"-угощая побратимів по зброї сковорідкою з яєчнею. Той же Арабів у фільмі "Юрьев День" картинно і полум'яно вустами що міститься в профілакторії заявляє "ми нація Бонапартов і Сусаніних!". Правільно-однім- пряма дорога в служіння, інша нація героїв! Влучно і чітко працює сценарна думка.
У сучасних кіно-виробах про ВОВ я не сильний-думаю, там теж барвисті і багаті образи, паразитуючі на стереотипах, що не мають нічого загального з етнічною психологією українського народу.
Стереотипне мислення багатьом замінює мислення правильне, логічне, вільне від штампів і умовностей. Просто в кіно чітко показують-хто поганий хто хороший, хто друг, хто ворог.
Кіно і будь-яка ангажована псевдо-документалістика дає команду «Фас!», якщо хто до цих пір не зрозумів.
Фільми "автономка", "брат-2" і "72 метри" розбирати на буду-це просто хрестоматійні шедеври українофобії- їх би під скло покласти, як музейні експонати.
Неначе в армії ніхто не служив в багатонаціональних колективах або просто прибрали у людей історичну пам'ять і свідомо кіно-експериментами сіють між людьми зерна розбрату!
П.С. Якщо хто дивився фільм "Загибель Імперії"-когда під час Діректорії воiни Ськоропадського зупинили героя Олександра Балуєва в Києві і стали перевіряти документи. Пригадаєте, як він з себе вицідив "так". Немов це слово йому було сказати "западло".
Зараз навряд чи хто пригадає, що одна з перших робіт в кіно Олександра Балуєва-фільм про українського бунтаря Устіма Кармелюка 1985 роки-де Балуєв танцював танець опрішкiв і мовив українською мової. Тоді не цурався мови, хоча, мабуть, часи далеко не ті були, в Радянському Союзі було прийнято поважати один одного слов'янам і не лише і не опускатися до дешевого киносрача.