1.
Сині ночі, що сунуть на танучі дні –
Нависаючі стіни над часом і нами.
Коридорами холоду бродим одні.
Лункий простір наповнений віщими снами.
Виє вітер на Місяць, мов кинуті пси.
Протяг душу витягує, ляска дверима.
Це – самотність і нею проходимо всі,
Затискаючи відчаєм серця пустиню.
Ми ідемо, у мороці міниться світ,
Дослухаючись крикам, від брами до брами.
Тільки б знати доконче, що світло горить
Десь на краю пустелі в забутому храмі.
І не знаєш ти, скільки лишилось тобі.
Чи то лід, чи подзенькує ангел ключами?
2.
Знову Місяць у інеї тоскно блищить.
Протяглася дорога глухими лісами.
Верховіттями стука, морозно тріщить,
Хтось несеться примарою поміж зірками.
Цю дорогу покинуту маєш пройти
До окраєчка світла, що ллється з-за брами.
Що за замок величний вже довгі віки
Височіє у темряві баштами храму?
І, згадавши всі скоєні смертні гріхи,
Всі жалі запаливши тремкими свічками,
Ти молитися будеш за втрачений світ,
За чекаючих тебе батьків та коханих.
Там за брамою рідні стрічають до раю,
Там – сріблиста доріжка веселкою грає.
3.
Не буває навіки закритих дверей.
Страх і смерть – тільки брама, яку подолаєш.
І немислиме світло осліпить тебе,
І пронижеться серце стражданням без краю.
Вся ненависть корою ураз відпаде,
Всі підлоти і ниці, мерзенні бажання,
І побачиш життя, мов осяяний день,
І на краєчку ночі займеться світання.
І невпізнаний хтось до дверей підійде,
І промовить любов’ю той сяючий ангел –
Це – твоє, і навіки це буде твоє,
Після сповнення долі,
прийшов ти зарання.
Перетворений світлом, ти знову підеш
Тихе сяйво в долонях нести до людей.
4.
Вже по світу ялинок вогні мерехтять.
Хлопчаки феєрверками в небо стріляють.
Ніч, мов звір, вже щодень відповзає назад.
Вже різдвяні зірки у хатах виглядають.
Нам – любити цей страшний розвихрений світ
До останнього подиху, дня, що згасає,
Бо надія пройде через тисячі літ,
Як дві тисячі літ знов Різдва дожидаєм.
Знов садити, вмираючи, нові сади,
Знов долати війну, лихо, людські страждання.
Дане світло – неси його, просто іди.
Страх живе до вогню і згасає в паланні.
Може так навчимося і справді любить.
Може так і завершаться всі розставання.