К/м. Майже німа комедія, казка, й навіть трохи притча.
ТИТР:
Щороку Дід Мороз отримує мільйони листів та е-мейлів. З них 90% - з проханнями.
ІНТ. КІМНАТА ОНУКИ РАНОК
Бідно обставлена чиста кімната. ОНУКА (18-25) – струнка блакитноока білявка з довгим волоссям, в нічній сорочці – вибирається з ліжка, солодко потягується. Виходить з кімнати.
Старенький годинник показує чверть на дев’яту.
Онука енергійно входить до кімнати: обличчя свіже, вмите, волосся заплетене в тугу косу. Дівчина одягає спортивний костюм, товсті шкарпетки.
Витягає з шафи великий пакет. Виймає з нього дві темні драні спідниці, надягає їх одну поверх іншої,
два светри, зверху - велику кофту, всю в дірках. Виймає з пакету останню річ – якусь нібито ганчірку неприємного вигляду.
Онука підходить до трюмо з дзеркалом. Вона швидко окручує косою голову й натягає «ганчірку» - сиву перуку а-ля вороняче гніздо.
Підходить ближче до дзеркала. Швидко, звичними рухами накладає грим – темний тон, малює зморшки, пігментні плями, під щоку – тампон, й постає несимпатичною старою.
Виходить з кімнати.
На трюмо стоїть фото в рамці: Онука в костюмі Снігуроньки стоїть під ялинкою, її обнімає за плече Дід Мороз.
Чути стукіт дверей.
НАТ. ДВІР ВИСОТНОГО ДОМУ РАНОК
Відчиняються двері під’їзду. На двір виходить, спираючись на палицю, стара жебрачка – зігнута майже вдвічі, в драній розстебнутій куртці, темній теплій хустині, з-під якої стирчить сиве волосся. Так тепер виглядає Онука.
Вона йде від під’їзду.
НАТ. ВУЛИЦЯ1 ВХІД ДО ОФИСУ1 РАНОК
Онука насилу відчиняє важкі дорогі двері, входить, двері зачиняються. Біля дверей на стіні будинку – табличка: «Благодійний фонд «Простягни руку».
Двері відчиняються, Онука виходить на вулицю. В неї за спину закинутий напханий мішок з написом «Подарунки». Йде вулицею.
НАТ. ВУЛИЦЯ2 ВХІД ДО ОФИСУ2 РАНОК
Онука легко відчиняє сучасні стеклопластикові двері, входить, двері зачиняються.
На скло дверей//двері приліплений папірець з написом «Ксерокса нет и не будет!» На стіні біля дверей – табличка: «Фонд допомоги соціально незахищеним «Вудочка».
Двері відчиняються, виходить Онука. На зігнутій спині вона разом з мішком тягне невеличку гармонь.
Онука шкандибає вулицею, весь час зупиняючись, щоб закинути на спину гармонь та мішок, які постійно сповзають.
НАТ. ВХІД ДО СУПЕРМАРКЕТУ ДЕНЬ
Неподалік від входу в супермаркет, збоку від дверей, стоїть прикрашена ялинка. Підходить Онука, усаджується під ялинкою, витягає з мішка не нову шапку, кладе її перед собою, розтягує гармонь.
З супермаркету з переповненим візком виходить МАМА (25-35) з ДІВЧИНКОЮ (4-6), яка крутить у руці невеличку м’яку іграшку. Вони йдуть до Онуки.
За ними крокує ОХОРОНЕЦЬ (25-40).
Мама з Дівчинкою підходять до Онуки. Мама кидає у шапку кілька монеток, дитина дивиться на Маму, на Онуку – й кидає свою іграшку.
Підходить Охоронець, бере Онуку за плече, під руку, намагається підняти.
Мама з обуреним обличчям відштовхує Охоронця, Дівчинка кричить й намагається його стукнути ногою.
До групи швидко підходить АДМІНІСТРАТОР (35-45) – жінка з «наклеєною» посмішкою, в діловому костюмі з бейджем «Алла. Адміністратор». Жестами вона заспокоює Маму та Дівчинку, щось говорить їм, Охоронцеві.
Охоронець повертається у магазин. Онука сидить перелякана. Адміністратор посміхається їй одними губами, в очах - злість.
Охоронець знову виходить з магазину, йде до групи. Він несе малесеньку трохи зім’яту коробку цукерок й велику м’яку іграшку - дивну тварину невизначеної породи. Віддає це Адміністратору.
Адміністратор кладе коробку у шапку, іграшку ставить поряд з Онукою. Солодко посміхається Мамі і злостиво зиркає на Онуку.
Онука щиро дякує – кланяється до землі. Хустка трохи з’їжджає, тягне за собою перуку. З-під хустки випадає коса.
Всі завмирають, дивляться на Онуку. Вона швидко хапає шапку з цукерками, кидає у мішок, закидає розкриту гармонь за спину, хапає під пахви іграшку й мішок і тікає.
За нею біжать Охоронець й Адміністратор. Вони лаються й погрожують кулаками.
Засмучені Мама з Дівчинкою стоять біля ялинки, Мама притуляє дитину до себе.
НАТ. ВУЛИЦЯ3 ДЕНЬ
Коло будинку на розі двох вулиць влаштовується Онука – коса схована, перука на місці.
Ставить на асфальт гармонь, на неї - іграшку. Сідає. З мішка витягає шапку, кладе перед собою. Мішок залишає відкритим, ставить з іншого боку. З нього стирчить краєчок коробки з цукерками.
Вулицею спішать перехожі; час від часу вони кидають у шапку монетки, Онука дякує - кланяється.
Неподалік від Онуки за нею спостерігають два ХУЛІГАНИ (10-12) – нормально одягнені, досить вгодовані хлопці з хитрющими фізіономіями.
Хуліган1 підбігає до Онуки, вихоплює цукерки з мішка, кидає коробку приятелю. Онука простягає руку, намагається схопити Хулігана1, але він відскакує. Хлопці регочуть, заходять за ріг.
Онука засмучена. Бере й притискає до себе іграшку. В шапку падає монетка.
НАТ. ВУЛИЦЯ4 ДЕНЬ
Хулігани розкривають коробку. Цукерки в ній розчавлені й запліснявілі. Хлопці кривляться й викидають коробку в урну, йдуть далі.
В урні вже багато сміття, коробка лежить поверх усього.
НАТ. ВУЛИЦЯ3 ДЕНЬ
Закінчується короткий зимовий день, вечоріє. Онука збирає монети й паперові гроші з шапки, трошки залишає, інші засовує за пазуху.
До неї підходить немолодий П’ЯНИЧКА бомжацького виду, посміхається, сідає на землю поряд. Витягує з-за пазухи почату пляшку горілки, пропонує Онуці. Та відмовляється.
П’яничка робить пару ковтків, ховає пляшку за пазуху. Засинає й тулиться до Онуки. Вона його відштовхує, він падає в інший бік, продовжує спати.
Перехожі з неприязню дивляться на пару. Онука встає, збирає речі.
НАТ. ВУЛИЦЯ5 ВЕЧІР
Онука сидить, жебракує. Над нею на стіні видно частину афіші: «З Новим роком! Подарунки всім! Замовити квитки за те»
Перехожі кидають у шапку Онуки дрібні купюри, монетки.
Хитаючись, до Онуки підходить П’яничка, посміхається, сідає поруч. Онука штовхає його у плече. П’яничка витягає з пазухи відкриту коробку з цукерками – ту саму, що її викинули Хулігани – й простягає її Онуці.
Чутно бій курантів. Онука бачить, що до неї прямують двоє МІЛІЦІОНЕРІВ. Вона швидко ховає шапку з грошима за пазуху, встає, бере іграшку, мішок та гармонь і йде.
За нею важко підіймається П’яничка, йде слідом, простягаючи коробку з цукерками.
НАТ. ВХІД ДО ПОШТОВОГО ВІДДІЛЕННЯ ВЕЧІР
Онука заходить на пошту. До відділення підходить П’яничка, сідає на землю біля входу. Витягає пляшку з-за пазухи, допиває горілку, ставить пляшку на землю.
До відділення заходять ЛЮДИ.
Відчиняються двері, з пошти виходить Онука – без іграшки, гармоні й мішку.
На землі солодко спить П’яничка, біля його голови – цукерки. Онука торкається цукерок палицею, йде.
Замість цукерок біля голови П’янички лежать теплі шкарпетки.
НАТ. ВХІД ДО ШЛЮБНОЇ АГЕНЦІЇ ВЕЧІР
Онука легко відчиняє двері, заходить, двері зачиняються. Над дверима рекламний банер: «Шлюбна агенція «Поронщик».
Двері відчиняються, Онука виходить.
НАТ. ВХІД ДО БАНКУ ВЕЧІР
Онука підіймається мармуровими сходами ганку. Дорогу їй заступає ОХОРОНЕЦЬ2. За його спиною видні скляні двері з надписом: «Банк працює з 9.00 до 18.00»
Онука лізе за пазуху, довго копирсається в лахмітті, дістає пластикову картку – «золоту» «Visa», показує її Охоронцю2.
Охоронець2, ввічливо посміхаючись, проводжає Онуку до входу, відчиняє перед нею двері. Вона заходить.
Охоронець2 суворо розглядає вулицю.
З банку виходить Онука – з прямою спиною, усміхнена. Вона збігає сходами й крутить палицею, ніби тростинкою.
ІНТ. КІМНАТА ОНУКА ВЕЧІР
Онука сидить перед монітором. Вона в спортивному костюмі, без перуки і гриму, з втомленим обличчям.
На моніторі відкритий «бланк» листа. Онука набирає текст, він з’являється на екрані: «Дорогий дідусю! Гроші перевела, перевір рахунок»
ОНУКА
(поза кадром)
Дорогий дідусю! Гроші перевела, перевір рахунок. Завтра пришлю ще.
НАТ. ПРИВАТНИЙ ДІМ ВЕЧІР
Невеличкий старий приватний дім. Темно, світяться вікна. Камера наближається до входу.
ОНУКА
(поза кадром)
Іграшки й одяг відправила, будуть післязавтра. Не переплутай: ту, велику – для Марійки з Петрівки, це вона просила «чудо-юдо»…
ІНТ. КІМНАТА ВЕЧІР
Камера «входить» у дім, в кімнату. Велика зала зі старими важкими меблями нагадує склад: усюди поштові упаковки, відкриті й закриті, червоні мішки, пакети.
Під вікном – величезний старовинний письмовий стіл, завалений листами, на ньому стоїть монітор.
ОНУКА
(поза кадром)
Светр з ведмедиком – для Петі з Калинівки. З іншим – як сам вирішиш, тобі видніше.
За столом в кріслі з високою спинкою хтось сидить, видно/видні лише його лікті й валянки. На моніторі - відкритий лист.
ОНУКА
(поза кадром)
Гармонь - це для Олексія Петровича, він дуже просив. Нового тата для Михасика в агенції обіцяли пошукати, але без гарантій. Листи з проханнями розіслала ще тиждень тому, - жодної відповіді. Може, є сенс записатися на прийом у «Кока-Колу»?
Камера повільно оглядає кімнату і стіл, підбирається до того, хто сидить у кріслі.
ОНУКА
(поза кадром, з відчаєм)
Діду, милий, мені ніхто не вірить! Мабуть, доведеться відкривати благодійний фонд…
Камера зупиняється біля вікна, обертається до крісла, й глядач бачить, що в ньому сидить ДІД МОРОЗ.
ВНУЧКА
(поза кадром)
Чи хоча б узяти псевдонім. Бувай здоровий! Твоя онука, Снігуронька.
Чутно далекий гуркіт, постріли з ракетниць. За вікном спалахує феєрверк.
НАТ. НЕБО НІЧ
В чорному небі розпускаються квіти феєрверків, олені тягнуть сані, на маленьких парашутиках на землю спускаються червоні мішки й поштові коробки.