Легко сказати
Нільський крокодильчик Тошка у цирку працює. І Люда-дресирувальниця подобається йому. І рибний салатик на сніданок - до смаку. І з друзями - кудлатими пуделями весело. Та й у цирку добре: вистави, аплодисменти, музика гучна, смішні клоуни, дітлахів купа. Але все ж нема-нема, та й згадає Тошка рідну Африку, маму та 49 братиків своїх і сестричок – і потечуть сльози по зеленій Тошчиній щоці… А все через те, що неслухняним колись був...
…Мама наказала тоді на мілині купатися. А він же дорослим себе вважав, заплив бозна - куди. Там його і зловили. Скотчем рота заліпили, щоби не кусався. У човен кинули, а потім і в цирк віддали. Поміняли на якісь папірці зелені.
…Тихо так і порожньо...Закінчилась вечірня вистава. Усі по домівках розійшлись. А Тошка тут, у цирку ночує, бо клітка - його дім. Стоїть шатро їхнього цирку в цей раз на березі Азовського моря. Він навіть чує його плескіт! Подивитися б! Темно… Та не спиться Тошці. До дверцят підійшов – о диво! – вони незачинені! Тошка – з клітки! Озирнувсь – нікого! Мерщій до виходу! Ось пісочок прибережний. А там і море! Ще мить – і він уже пірнає в його хвилях. Із Азовського до Чорного – лапою подати! Із Чорного у Середземне – трохи далеченько, помучився добряче, але натренувався дорогою. Звідти до Нілу рідного – вже ніби й сама течія допомагала.
А от і тато з мамою, і 49 крокобратиків та крокосестричок! Усі посміхаються йому, усі раді! А він точно знає: тепер найслухнянішим буде!