світло тікає від хмар назад у місто,
дощу ланцюжки падають плавно, мов душі у життя нове
і крізь солодкі сльози ночі чується шелест прозорих крилець,
схожих на парасольки, під якими дивні пухнасті звірі з личками лисок...
лапки кігтисті їх ніжно зривають ягоди: темні, таїнні смарагди з в'язів китайських -
звуки банкету - жага, насолода - чуються в цьому таємному, тьмяному місці
скільки чудес, скільки див незбагненних ліс сутінковий чи парк нам дарує,
дивним прибульцям з Далеких Околиць. ми їх впіймавши сітківками, пучками,
носом в сіті нейронні записуєм кодом бінарним "так-ні_інь-янь_день-ніч"
P.S.
сьогоріч літо в нагороду для тих, хто вміє цілувати сніг,
хто коло, де погода_і_негода не розриває
хто з рук годує голубів і кажанів...