Вишні Рибак Емір Іванович
Вишні, в зеленім листі, запашні,
Що жаром пашать і палають,
В зірок далеких наче грають.
- Ти їх вхопи, стиглі й смачні.
Як скуштувати хочеться мені
Ласощі, що сяють, як вогні
І ніякий оклик тобі: Ще ні!
Я зараз їх зірву, хоча б дві.
Яскрава кров – це ліпше вино
З вишень до шлунку стікає
Наче сонечко зазирає у вікно
І хміль насолоди тебе зустрічає.
Беріть, зірвіть, куштуйте вишні!
Вони, як квіточки яскраві, пишні!
Їх смакування не буде вам лишнє,
То смакуйте їх все вище й вище…
Україна. Липень. 2011 рік.
Зустріч однокласників.
Сьогодні однокласники зібрались
В казковій новоушицькій кав’ярні
І оченята від спогадів сміялись,
Що були зацікавлені ще й гарні.
Мої думи в минуле полетіли
При виді стомлених роками рис
В душі всі фото потепліли
І кольоровий кліп богами вис.
Розмови друзів за столами
Дзвеніли, як весняний потічок –
Це гомін над долинами, горами
В напрузі тисячі свічок.
Я слово до співучнів мав
Яке у вічі присутнім казав:
- Здоров’я і щастя бажав,
І зорі слави від них жав.
Пісня всіх нас поєднала,
Що голубкою там літала.
Юність в танці поладнала
Наснагу, що весело вітала…
Задоволенню не було меж,
Веселився на зустрічі і я теж.
Пірнули ми в Юнь – авжеж –
Це спалахи прожитих пожеж…
Україна. Липень. 2011 рік
Гомоніла площа.
У вівторок гомоніла площа
В центрі нашого села.
На торг відьма - Тодоска,
Вела з собою чортеня:
- Щоб подурити покупця,
Заздрість людську обновити,
У зіваки поцупити гаманця,
А інших розумом обділити.
А торгаші собі торгують,
Грошенята пальцями рахують,
І селян товаром годують,
А неуважних - ще й «обдують»…
Україна. Липень. 2011 рік
Сонячний ранок.
Трави у перлинній росі
На ранковій зорі
І у свавільнім Дністрі
Наче у синім вікні
Хвилі промені катають,
Які всі вітри підганяють
Та блискочуть і гадають
Людям настрій підіймають.
Вони лагідно вітають
Усе живе, що навкруги –
Квітучого Дністра береги,
Які прокинулись і зівають…
Україна. Липень. 2011 рік
Нічні спомини
Я теплої літньої ночі
Споминаю чарівні літа,
Ніби сон бачать очі,
Що в вирій собі відлітає.
О, доле, я дякую тобі
За те, що щасливий нині
За далі з сонцем лазурні
На милій ненці Україні.
За науку в школі у селі
За світлі чепурненькі хатки
Де живуть дорослі й малі
Хоробрих предків горді нащадки…
Україна. Липень. 2011 рік
Балада про невідомого солдата
Ясно - невідомого солдата
На білім світі не буває,
Десь же була його хата
І мати, що завжди чекає.
Очікує кожну вільну мить
Статного, й доброго,
І серце її саме летить
До козака хороброго,
У новій формі військовій,
Що ворогів скидає з тину.
У далекий зеленій діброві,
І думи линуть мати сину,
Про сім’ю й свою Вітчизну,
Яку від агресора захищає,
Та куля зачервонила білизну
І про нього ніхто не знає.
Пройдуть роки, десятиліття
Може і другого століття
Наступить нова пора літня,
Та подих війни лихоліття
Нам не забути ні дня,
Бо за волю загинула рідня
І у згадках спомин - різня –
Чорної війни гірка рілля.
Загиблого солдата доля не проста –
Його подвиг нам не забути - на віка.
Про кохання.
Кохана, завжди зі мною будь,
Якщо вночі не можеш заснуть.
Нам зорі сяють, як – цвітуть,
Бо це – кохання і з золота суть.
Кохана, ти руку мені подала
І з усмішкою на танець звала,
Коли квітчала наша земля
І темп жвавого життя задала.
Нам усміхнулася яскрава зоря
Ми ринули в вирій, як бджоли в поля –
Це було кохання чарівне зілля –
Радість королівни – щастя короля….
Литва. 2011-08-23
Дитяча пригода з кавунами
Два жвавих брата Чорноконь,
Брати бешкетники, оті – Білецькі,
Велосипеди не випускали із долонь,
Я, Василь, Євген, і ми – не кепські,
Щодуху поїхали по кавуни достиглі
У Балабанівку на привабливий баштан –
Ми хлопчаки, як ті - пернаті щиглі
І крутили педалі, як дужий кардан.
Дорога бігла через Струзький ліс,
А далі на високий горб і вже - Струга.
Який нас спонукав на крадіж біс
Ніхто не знав, а це його була заслуга.
На перехресті ми звернули вправо,
Розкішно їхали, та повернули вліво,
Та сторож мішає – кепські справи,
А кавуни макітрами блищали – діло.
Сторож баштана нас добряче ганяв,
Та кожен по два – три кавунчики мав.
Ми додому дмухнули, а він все стояв,
Берданочку в руки взяв і стріляв.
Ми не лишили там нашого духа,
Радість від азарту – це мила доля
І ми добрих ангелів не слуха,
Та до нас не сунула нудьга з поля.
То за Стругою з горба злітали
Хлопчиська із зеленими м’ячами
І пісню перемоги гучно співали,
А чортенята радісно скавчали.
Та кавуни уже попереду котились,
Ми, падаючи, обганяли їх - ті бились
Від порохів кавунчики не мились,
А ми від болю ран вужами вились.
Велосипеди цифру 8 показали,
А ми, від горя - сльози зливали.
- Це вам наука, - ангели шептали,
Та ми не чули, кавуни збирали.
То ж добро – ласощі пропадає
І не змивши кожен з них бруду
Рожеві шматочки всмак ковтає,
Сльози стирає, розпач і тугу.
Солодкий сік розмивши бруд
Розмазаний був по лиці
І розтікався, капав, й худ,
А чортята тішились собі.
Сміючись, ми на все начхали,
Поласували брудними кавунами,
Як собаки рани свої зализали
І чвалали, з ангелами та чортами.
Це діло було давно, в 1970 році,
І було це часто, на кожному кроці,
Та це споминаєш, лежачи на боці,
Смішинка зі сльозою застряла в оці.
Литва. 2011. 09. 17
Небо задощило.
Якось вранці небо задощило
І смутно посвистував вітер,
Сивим димком яри залило,
Баюри блищали - море відер.
Дорога безмірною тугою тяглася
В спустошене після жнив поле –
Плакуча Осінь Зимі не піддалася –
Небо від густих хмар не прозоре.
Тут вилась коса щітка дощу –
На обрії білі явори в поту.
- Скупої заграви сонця прошу,
Бо досить вже сипати росу.
Литва. 2011. 12. 20.
Спека в далекій країні Афганістан
Сонце різко піднялося вгору
У засклену прозору блакить,
У безмірну небесну комору,
Починаючи внизу все палить.
Безшумно закипала спека –
Під панамою співав джиґунець –
Без води чатувала небезпека,
А серце гуділо, як двигунець.
Як хотілось джерельної води
І на заїдок сік спілого граната.
Жаром в бою шкварчали стволи
І ріжки пусті, є лише граната.
Було, дуже пекельно жарко,
І сонце «на коня» налило чарку.
Вбивати ворогів – все ж жаль то,
Що падуть від пострілів шпарко.
Ця спека в далекій країні,
Що опалила в макітрі мозки,
Виходить, як вода по краплині
І вбиває в неї болючі гвіздки.
Литва. 2011. 12. 22.
Серце радісно щемить
Небо сіріє – світає –
Білий день воскресає,
Всіх живих він вітає –
Світ жити поспішає.
Вітерець собі летить
Й кучеряві хмари гонить,
Серце радісно щемить –
Кохання в дзвони дзвонить…
Литва. 2020 рік.
*
Квітучий луг, неначе море
І колосся хлібів широке поле,
Та блакитне небо прозоре,
Знімають біль, сум чи горе... Литва. 2012. 07. 02.
*
Сьогоднішня шоколадна ніч
Сяє безліччю яскравих свіч
І ти з коханою увіч на ввіч -
Кохання палає неначе піч. Литва. 2012. 07. 07