Друг...
Ну що тут скажеш?
Сміх та сльози...
Хоча.. ні, сліз це не варто.
Жодної з тих солоних крапель, що ховала в темних нутрощах мовчання.
Зараз теж є що ховати. Але зовсім інше та в іншому місці.
Сьогодні я ховаю тебе.
Я занадто довго зволікала, і тепер ти розповсюджуєш нестерпний сморід навкруги.
Від нього нудить, тому намагаюсь поховати якомога швидше.
Тіло не дуже слухається, адже важко з цим миритися. Такі зміни не даються легко.
Але це було край необхідно.
Із силою кидаю лопата за лопатою.
Велики шмати болісно бухкають по домовині.
Поступово яма заповнюється.
Зверху не буде ніяких хрестів - один-єдиний на тобі; ніяких монументів -
нема що викарбовувати у віках; ніяких насипів - тепер ти рівне місце.
Я засаджу свіжу землю маками, рум'янками та кропивою і більше ніколи
не повернуся сюди.
І навіть якщо буду йти цим полем, то не зможу побачити нічого особливого. Його й не існує більше.
Ніщо, нарешті, стало собою.
26/06/2011
ПЕРЕВОД НА РУССКИЙ (в полной мере передать игру значений некоторых слов не выходит, к сожалению)
Друг...
Ну что тут скажешь?
Смех и слезы...
Хотя... нет, слез это не стоит.
Ни одной из тех соленых капель, что прятала (ховала) в темных внутренностях молчания.
Сейчас тоже есть что хоронить (ховати). Но совсем другое и в другом месте.
Сегодня я хороню тебя.
Я слишком долго медлила, и теперь ты распространяешь нестерпимый смрад вокруг.
От него тошнит, поэтому пытаюсь похоронить как можно быстрее.
Тело не очень слушается, ведь сложно с этим мириться. Такие изменения не даются легко.
Но это было крайне необходимо.
С силой кидаю лопата за лопатой.
Большие комья больно стучат по гробу.
Постепенно яма заполняется.
Сверху не будет никаких крестов - один-единственный на тебе; никаких памятников -
нечего увековечивать; никаких насыпей - теперь ты ровное место.
Я засажу свежую землю маками, ромашками и крапивой и больше никогда
не вернусь сюда.
И даже если буду идти этим полем, то не смогу увидеть ничего особенного. Его и не существует больше.
Ничто, наконец, стало собой.