Учора вони ще літали,
Упарі здіймались до хмар.
Сьогодні любов на поталу
Віддали у розпалі чвар.
Приймала любов на себе
Разючі удари слів.
Спиніться!- благала. Далебі,
Обох засліпив гнів.
Молила любов відчайдушно:
Не треба! Іще я жива!
Єднала їх сплетені душі.
А ВІН по-живому рубав.
Пораненим птахом донизу...
Злетіла. Ще порух крила.
Раптово біль гострий пронизав.
Любові й ВОНА не спаса.
Пішла, затаївши образу.
Зостатись? Ні, ВІН не просив.
Застигли в повітрі фрази.
Любові забракло сил.