Ми соку випили в берези,
ми в річки випили води... (Василь Стус)
Ми соку випили з берези
Ми з річки випили води...
Лиш я довів до Бога тези -
Василь брехню довів тобі.
Він був жахливим патріотом
Таким поетом щирих слів,
Що рвало мою пісню потом
Жахливих вироків та снів.
Чого йому ще не хватало?
Родини, що з села Кисляк?
Чи може грошей було мало?
З дитинства був той переляк?
Що він собі не дав краплини;
Води та хліба... - Москалі!
Лишили Україну неба
І він, Тарасом на скалі
Тій що під Гайсином зосталась
...
Так Стусу в Бога - не досталась.
Бо я ще є! І я співаю
І щиру вдачу в тому маю
І гомін свій за те ціную
Що дурнів щирих - не виную.
Вони, мене - хай не признають!
Не їм даровані таланти!
Коли у виршах цих вітають
Слова і мислі - діаманти.