Бо, мій милий Бо, я закрила за тобою двері свого серця і невдовзі зумію їх від тебе замурувати назавжди. Ти мені набрид, бо постійно давав мені харчі для ревності і привід сумніватися в тобі. Всі твої зізнання - ніщо інше, ніж порожні слова, якими легко розкидувався. Насправді у тебе один ідол – секс! Ти колекціонуєш жінок тільки тому, аби дізнатися, які вони в ліжку. Всі твої колишні коханки, мабуть, єдине багатство, яке нажив! А найдужче тобі подобається смакувати спогадами про них! Я навіть знаю, чому? Бо ти належиш минулому, а не майбутньому. Бо там залишилися твоя неповторна молодість. Всі твої перемоги над жінками і надалі продовжують дарувати тобі натхнення, але тільки на короткий відрізок часу. Бо твоє серце – поверхове.
Бо, ти не вмієш по-справжньому кохати й у своєму житті навряд чи когось колись обожнював. Мені з тобою, як кисню, не вистачало романтичних стосунків, спокою, і найдужче - твоєї вірності. Бо ти ніяк не міг зрозуміти мене, як прагнула такої взаємності від тебе. Не чув, не слухав мене, але від товстошкірості панацеї немає. Ти завжди переймався «двома персонами»: своєю особистістю і другими жінками, котрі тобі подобаються. Та ще й пояснював, що не можеш мене обманювати. Мусиш, мусиш мені розповідати все, бо в тебе від мене немає жодних таємниць.
Від твоєї щирості я хворіла. Ти розіп’яв мені душу своїми зрадами. Зрештою, новими симпатіями ти викреслив мене зі свого життя.
Я втомилася від твоєї нелюбові.
Бо, ти мене ніколи не любив...
2011