«Заглянув я в твою душу.
До серденька притулився.
Бачу — вишні розцвітають.
Чую — тихий спів полився.»
(П.Тичина)
Ніч… Вона така прекрасна і така таємнича…
Я обожнюю ніч, бо у снах завжди зустрічаюся з тобою.
Мрія… Банальна мрія бути разом.
Як шкода, що вона - лише частина загальнолюдської ілюзії.
І ти ніколи про це не дізнаєшся…
Я ненавиджу день, бо він розділяє нас…
За вікном сміється літо – настала пора відпочити.
Всім єством жадаю відпустити минуле, але не можу…
Історія повторюється… Вдих-видих…
І я лечу… Я поруч… Я з тобою…
Реальність байдужа до моїх ілюзій і романтичних мрій…
Коли настає ранок, я неймовірно жадаю вечора…
Жадаю прискорити час… Щоб забутися у снах…
В них моє життя інше… Воно сповнене щастя, мрій, любові, тепла…
І ніхто не сміє відібрати його в мене.
Я хочу одного разу заснути і відчути тебе поряд…
Поряд зі мною… і щоб це було НАЗАВЖДИ…
Коли ти поряд, моє серце б'ється швидше…
Але між нами щось стоїть… Між нами якась прірва…
І немає міри розпачу… Мені залишились тільки сльози…
Сьогодні ти знову приходив до мене… Ти був у моєму сні…
Я відчувала твоє дихання… Твоє тепло… Твою ЛЮБОВ…
Кохання, яке об'єднало нас, дарувало Надію…
І я плакала… Плакала і не розуміла, чому Життя таке безжалісне…
А ти цілував мої гарячі сльози і шепотів, що я маю бути сильною…
Так… Я маю бути сильною!