лютневий снігопад і березнева січка і квітня заметіль остання
змінилися вельоном слив і вишень...
течуть струмки Андріївським і "Харе Крішна" ходою хресною в неділю...
я пальцем в небо не поцілю, коли скажу, що даром не пройде
ні день з коханою, а ні хвилина, бо спина притуляється до спини
в тісному тамбурі життя...
вже літо слимаком повзе між кропивою, чебрецем, грозою
до зустрічі, якої в липні не судилось...
померло Сонце-Ра і знову народилося Ярилом
Релеєвським розсіянням дивує візитерів небо, земне звичайне,
іншого не знаєм...мене ж дивує світ, отой в мені, що день у день рождає
те світло золоте, в якому сад мій вже давно потонув...