«Кохання - це дика сила.
Коли ми намагаємося приборкати його, воно нас знищує.
Коли ми намагаємося поневолити його, воно перетворює нас в своїх невільників.
Коли ми намагаємося збагнути його, воно приводить нас в сум'яття думок і почуттів.»
(Пауло Коельйо)
Любов не спалахує… Вона в нас зростає…
Кожна людина у житті має свій шлях…
Шлях туги і радості… Шлях любові і розчарування… Шлях до вічності…
Я теж іду цим шляхом…
Йду до тебе…
А дні летять... Летять, як хмари на небі, не залишаючи часу на роздуми.
Але ти завжди поруч… Поруч зі мною…
Я відчуваю твоє дихання і серцебиття… Ти – суцільна думка, що витає у моїй Душі…
Вдень хочу знайти тебе у будь-якому слові…
Мені так не вистачає твого голосу, твоїх теплих долонь, ніжних вуст і веселих очей… Від цього Серце огортає печаль… а Самотність не дає спокою…
І я поспішаю… Поспішаю жити…
А жити – значить, дихати тобою…
І нехай ніхто мене не розуміє... Але ж жити – це прекрасно!
І я живу… Живу і дихаю тобою…
А Серце, мріючи, радіє і болить…
Лише зараз я розумію, що у коханні правил не існує.
Можна спробувати вивчити підручники з психології, приборкати душевні пориви, виробити стратегію поведінки - це все дурниці...
Останнє слово завжди за Серцем…
І воно вирішує… Вирішує… як жити, кого кохати, по якому шляху йти далі по життю…
Лише їм прийняті рішення важливі і потрібні.
І я йому вірю… Вірю своєму Серцю... Серцю і тобі...
Я вірю тобі!!!