У лiфтi

               

Якось їхали у лiфтi чоловiк й жона.
I  дiвчина з ними разом  їхала одна.

Довгонога i красива, декольте – без меж…
Вельми спереду зваблива. I позаду теж.

Задивився муж на кралю: як ростуть дiвки!
Пригадались бiдоласi молодi роки…

Плавно мчить  їх лiфт угору, лиш мотор гуде,
А дiвчина у кабiнi мiсця не знайде.

До мужчини повернула гнiвнеє  лице,
По щоцi його шмагнула: «Ось вам так, за це!».

«I  не соромно чинити, ще й дружина тут!
Видно треба припинити спiльний наш маршрут!».

Вiдчинились в лiфтi дверi, дiвчина зiйшла…
Тиша, та що у кабiнi, мертвою була...

«Оля, я ж нi сном…, нi теє …, не чiпав її!
На чужi не важусь чари, в мене є  твої!».

Чоловiк заледь не плаче - що подума та?
А дружина все це бачить, усмiх на устах.

«Вiрю я тобi, мiй милий. Не вина твоя.
Помилково пику били, бо щипала я…».