Останнім часом в мене часто виникають математичні асоціації, які пов`язані з буденними речами у моєму житті. Але ось в чому біда, математику я вивчала так, що вчитель алгебри і геометрії у старших класах середньої школи часто про мої відповіді казав: «Це було краще із гіршого!» Так ось, іноді, намагаючись висловити враження від якихось подій саме таким чином, я просто соромлюсь своїх поверхневих знань і замовкаю. Але все ж є речі, які добре засвоєні і вимагають мінімальної повірки та й похибка майже неможлива.
Зранку я співала, що все буде добре, солідарно з солістом Океану Ельзи, хоч співати треба було щось джазове, бо ввечері мав відбутись давно розрекламований і очікуванний похід до місцини, де грали чудовий джаз і подавали запашну каву.
Літо цього року видалось холодним і від погожого вечора, що був тепліший і приємніший, ніж день, настрій рівно підіймався вгору, як стовбчик диму за ясної погоди. Пильно оглянувши себе в дзеркалі, вирішила на сьогодні переіменувати його в свічадо, бо воно хоч і показало мені звичну мене, але не різко підкреслило недоліки, а лиш м’яко натякнуло про їх наявність. До речі цікава думка про бесіди з дзеркалом чи то пак свічадом: все ж таки казки це мудрі оповідки.
Атмосфера закладу, який ми вшанували своїми відвідинами, витримана в тому стилі, який навіває світлу ностальгію, натякає, що можливі маленькі приємні радощі попри всі глобальні негаразди. Від важких дерев’яних меблів, які не гуркотять, коли їх відсуваєш, щоби сісти, від вирізьблених латиною написів, які твоя помірно ерудована натура зуміла розпізнати, від красивих, але непотрібних нині речей, що висять на стінах, від живої музики врешті решт – стає заспокійливо добре; зір натикається на напис: «Все буде – джаз!» і ти віриш, віриш...
Супутник розповідає щось приємно-заспокійливе, як ти відчуваєш з його тону, бо про половину слів лиш здогадуешся, та раптом вихоплюєш з розмови слова, що минулого разу він був тут з іншою, і про її захоплення музикою.
Завмираєш і перетворюєшся на нульову точку у системі вісей координат. На вісі ординат захоплено співає про літній час джаз-музикант, на вісі ікс не розуміє твоїх несподіваних сліз супутник. А ти всього лиш нуль у цій системі...
А хочеться бути початком відліку.