Перевод Петро Домаха
http://proza.ru/avtor/dionisiy
«Твой поцелуй со вкусом навата» на украинском языке.
Я перед тобою провинна... Цієї ночі дегустувала, як вино, чужий поцілунок...
Ковтками... Торкалася до губ чужих, як до холодного келиха. Ішла босоніж я по телефонних дротах... Розлюби мене Мегеру... Хотіла тобі помститися!
Волосся-змії мої чіплялися за гілки дерев... Я запалила своїм факелом усі ліхтарі на вулицях міста... Ти гадаєш заради світла? Ні, шукала жертву для постановочного сюжету... Так буде завжди!
Не вмію не мститися тобі за укорочені подоли зустрічей наших... Не вмію мовчки помирати від болю! Після нашої сварки... Вірність видалила з серця константу... Я хотіла забути твій останній поцілунок... Обпалене серце, як дитина, що опеклася, просило: Подми...
Смак чужого поцілунку був переперченим... Мені хотілося його запити склянкою сліз...
Що я роблю? На це питання "Я" ніколи не відповість.
Очі того чужого здалися мені безбарвними... Він мене відштовхнув і промовив: Ти не п'янієш! Ти цілуєш мене, як могилу...
Він не грав цієї ролі. У ній, як бомж у підвалі, проживав...
Але ж і Він за п'ятнадцять тисяч секунд у мене не закохався... Не встиг?
А хіба можна встигнути похапцем полюбити?
Його поцілунок був зі смаком валідолу. І мені здавалося, що він кладе замість цукру в чай солодку... І останній ковток не робить.
Я мучилася від спраги...
Кажуть, що бувають поцілунки зі смаком розсолу. Я розбила його обійми кулаками і пішла геть...
Зачіпала бичем своїм ліхтарі, як таця зачіпає келихи на краю столу. Вулицями довго йшла... Босоніж по обірваних дротах. Навіжена! Кричали мені вслід вітрини-судді...
Серце оповилося скловатою...
Я повернуся тому, що...
Мені без тебе було і буде порожньо... Перед тобою завинила...
Я повернуся тому, що...
Твій поцілунок зі смаком навата *...
Нават *- східні солодощі.
Текст на русском языке здесь:
http://proza.ru/2007/07/23-441