Перевод Петро Домаха
http://proza.ru/avtor/dionisiy
«Лезвие молчания» на украинском языке.
Після свят на чорно-білій дошці днів біль і розум ліниво грають у шашки.
І знову перемагає біль... Шашка, як пусте слово, перекинулася й посміхається дамкою.
Стукає зі вчорашнього дня свято, що не вдалося. В образі голодранця ображеного.
Мені соромно згадувати, як блискуче зіграла перед тобою роль бездушної хамки.
Може, була завжди такою? А з тобою грала чужу роль. Заміняла іншу акторку?
Ех, якби ти міг переграти... Прочитав би в отруйних словах необразливу примху.
Серцю потрібна тиха хода: винувато пересуватися діагоналлю до тебе через напівсни.
А ти мовчиш. Ріжеш струни мої нещадно. У мовчання лезо гостріше за гнів.
Ріка часу забирає наші з тобою мрії, мов опалі плоди. Щастя затіяло втечу.
Руде сонце в оправі неба замінює мені тепер камінь сердоліку. Кольору очей твоїх.
Юна циганка напророчила, що це кільце збереже кохання і порадує серце.
Я повірю їй! Навіть якщо розум посміхнеться й скаже, що ти ніколи мене не кохав.
Каюсь... Прошепотіла я: ненавиджу! Чорти посипали мої слова пекучим каєнським перцем.
Я ослабла від довгих розлук. Скажи, чому тоді мене від самої себе не захистив?
Мовчиш... Не відповідай на мій біль, який виливається через край. Переливається то докорами, то сльозами.
Вирватися б зі щоденників у порожнечу, де відсутній час. Де навіть тінь вимирає.
Я навчилася ламати гордість цегляну, тремтячими від страху руками. Через страх тебе втратити...
А ти зміцнюєш свою гордість залізними підпорами і байдуже перегортаєш день.
Услід тобі голосом маленької дівчинки: Ех ти ...
І тисячу раз повторю: Ненавиджу!
Не тому, що ненависть живе, а тому що життя вже перекинулося догори дном.
Ні! Допоможи мені!
Знову чорти наближаються із перечницями у руках. Все ближче, ближче...
Знай!
Одного разу за світло у твоїх очах я цілому світу повірила й сонцю усміхнулася.
Латаю віру щасливими історіями з книжок. Але ж наша історія була значно гарніша...
Розв'язує образи по вузлику час. Молюся словами кохання і ночами не сплю.
Нічого не сталося страшного. Повертайся!
Назви мене своєю буркотливою старенькою.
Невже одне ненавмисне слово «Ненавиджу» виявиться сильнішим за щирі - «Кохаю»?
Текст на русском языке здесь:
http://proza.ru/2008/03/10/275