Перевод Петро Домаха
http://proza.ru/avtor/dionisiy
«Тенелюбивая пустота» на украинском языке.
Зима - сива втомлена кастелянша, видала останні простирадла лютому
Їсть мене совість, як жук-короїд. Я піднімаю білий прапор опісля сварки
Стає трохи страшно, коли образа як суфлер підказує – Не кохаю...
І я, неначе п'яна артистка кабаре, веду себе легковажно і сварливо
Втікає клусом у вчорашній день наша з тобою білогрива мрія...
Взаємні докори розводять тари-бари, і чиясь зловтіха співає куплети
Тисячу погонних метрів журби відміряє тіньолюбна порожнеча. За біль...
У шумі пустотливих оплесків невтішна розлука боїться посмішок чортів
Не будь чужим мені повторно... Минулий день із цвинтаря не повернути
Дощова вода капає в кожен глечик, але не кожний глечик відкритий
Не будь чужим собі... Я знаю, як складно буває себе до себе повернути
У той час, коли тварний * світ під поглядами чорного місяця напіврозкритий...
Хіба важливо, що не мала рації я? Іноді обпалюється серце словом
Я все ще вчуся прощати. Немає часу судити, залишився час жити
Обіймає нечесана трава камені правди, і цілують їх хвилі напівсонні
Щастя починається з надії. Не порвати б ниточку, що нас з’єднала
У нас з тобою є життя! Рай ніхто не обіцяв. Приймемо кохання як віру
Прості відповіді на складні питання заховалися в коханих очах
Недописані в чернетках мої поеми, чекають благословення Музи
Як же хочу доторкнутися до відлиску місячного світла на твоїх плечах!..
тварний *- в релігії: створений Богом
Текст на русском языке здесь: