С украинского http://www.stihi.ru/2011/06/12/6911
Ты вспомни обо мне, пока жива,
Среди руин иллюзий и феерий…
Так летний дождь накапает слова,
Напомнив о былом твоих мистерий.
Внезапно с неба, громы рассыпая
На яблони, ист'омленные зноем,
Сорвётся ливня водопад, ныряя
Из туч бездонных, веточки умоет.
Как жадно пьют все трещинки земли!
Расслабленны, трепещут листья, ветви…
Дождь миновал, и ласточка летит
В умытом небе.
Листва обсохла на семи ветрах,
И радугою капельки играют.
Кота по крыше осторожный шаг:
Заглядывая в желоб, наблюдает.
Цветочкам шепчет ласково трава
О чём-то позабытом ими, томном…
Ты вспомни обо мне, пока жива!
Меня ты вспомни.
***
Вировец Лариса. Згадай про мене
Згадай про мене, поки я жива,
за рештками ілюзій та феєрій...
Так літній дощ пригадує, бува,
про наслідки відсутності своєї.
Зненацька, розсипаючи громи
на яблуні, від спеки непритомні,
зривається потоками умить
із хмар своїх бездонних.
Як лащиться потріскана земля!
Знеможені, важкі тріпочуть віти...
А дощ минув – і ластівка гуля
у небі вмитім.
Обсохло листя на семи вітрах,
і кожна крапля райдугою грає.
Смугастий котик видерся на дах
і в ринву зазирає.
Шепоче квітам лагідна трава
про щось забуте, давнє та зелене...
Згадай про мене, поки я жива!
Згадай про мене.