Знову думка про тебе в голові промайнула,
Та не можу дать волю своїм я бажанням,
Щвидше всього давно усе те ти відчула,
Що в народі в нас зветься просто коханням.
Скільки часу пройшло, та не можу забути,
Як дивився я щиро в твої карі очі,
Одне слово від тебе я хочу почути,
Те що любиш мене усі дні ці та ночі.
Та не здійсниться мрія ця юна, наївна,
Скільки часу чекаю, все марно та марно,
Як для підданих щастя бажає царівна,
Та в реальності точно усе не так гарно.
Зроби казку з буденності сірої, молю,
Тільки так ти полегшиш мою гірку долю.