Іду дощем... То падаю, то йду.
Іду годинами по циферблаті...
І під ногами білу і тверду
Я відчуваю стелю у кімнаті...
Йду по воді, немов по кризі.
На плечах неба мокре полотно.
Простіть мені... невиправданий ризик.
Іду на дно..................................
(В. Слапчук)
Дивне почуття – Самотність…
Самотність – це стан Душі…
Це… коли в Серці повно любові, а її нема кому дарити…
Коли навколо багато людей, але ніхто з них тебе не розуміє …
В тебе є рідні та друзі, які люблять і поважають… Чого ще не вистачає?
Але немає головного - коханої людини… яка завжди була б поруч.
Я відчула її… Я відчула твою Самотність...
Але чим я могла тоді зарадити?
Хіба що – подарувати тобі своє Кохання… справжнє КОХАННЯ… яке йшло із самої глибини… глибини мого Серця.
Бо я не знала інших ліків від Самотності.
Мені здавалося, що тільки Кохання могло тебе врятувати.
І я тебе покохала… Покохала… не зважаючи ні на що…
Мені навіть не страшно було втратити те, що досягалося роками…
Бо я дійсно КОХАЛА……………………………………
КОХАЛА тебе одного.
З тої хвилини ти ніколи вже не був самотній...
Я завжди знаходилась поруч…
Думками… Мріями… Молитвами…
Я і зараз поруч, але…
Але стався обмін… і я зайняла твоє місце.
Тепер Самотність дісталась мені…
А ти вже не один...
Ти отримав омріяну сім'ю…
Але чому ж так тяжко мені...???
Навіщо смуток Серце топить?
Я БОЖЕВОЛІЮ.............................................
І не можу відірватися від тебе… Не можу…
Ти став невід'ємною частиною мого життя…
Тепер вже ліки від Самотності потрібні мені.
Але де їх знайти? Де взяти?
Скажи, як заповнити ту порожнечу у Душі?
Самотня я.................
Хоча… Я не одна.
Але щаслива…
Щаслива, що ТИ нарешті ОДУЖАВ…