***

Ганна Осадко
…у плавнях – прохолода і туман,
вода –  як роси... Рисочки аїру
стоять несхитно по коліна в тиші,
а крапки понад рисочками –  бабки
висять у небі... Сотні літер «і»
у прописах білявої школярки –
під лівий берег ці очерети...
 
…а ти ласкововітряно пусти
по водах темних човника з паперу,
ачей приб'ється бережечка, де
старенький качур  рясочку пряде
і виглядає качечку додому…

...та рвучко вітер-диригент змахне
тростинкою прозорою – і хори
жабів затягнуть риголетто Верді
про серденько зрадливе у красуні...