Перевод Петро Домаха
http://proza.ru/avtor/dionisiy
«Обетованная неизвестность» на украинском языке.
Над усе на світі мені хотілося б почуватися твоїм завтрашнім днем...
А поки що мені вдається бути лише частинкою дня вчорашнього...
І зовсім трохи цієї миті. Чому трішечки? Тому, що тої миті майже немає.
Поглянь, як рухається секундна стрілка. Ніби вказівка у руці вчителя, що кінчиком чіпає цифри. І крапки.
Не заклякнула жодного разу... щоб поснідати.
Не стомилася, як подорожній. Під обридливе «Ать, два!» крокує тільки вперед.
Секундна стрілка – найвірніший вояка Армії часу.
Коли у снах своїх ти цілуєш плечі мої – я раптово відчуваю тепло. Відчуваю, хоча самотня, замерзла цієї хвилини, бо ж упала ковдра на підлогу...
І тоді відступає холоднеча. Як ворог.
Твоя ніжність – то мій бакштаг* у морі почуттів.
Я не просто жінка. Для душі твоєї я – стезя.
Це чоловічим рукам потрібні скелі для доторків.
Скелі, з яких проростають, як дерева, руки. Пальці замість листочків!
А чоловічій душі потрібен шлях.
Я – путівець душі твоєї. Довгий, звивистий і не затоптаний.
Я – шлях душі твоєї до Бога. І до самого себе.
І не буде на тому шляху в тебе інших подорожніх, окрім кохання.
Наші зустрічі безтілесні виглядали набагато яскравішими – від тіл, що впали одне на одного, як дві ложки у висувну тумбочку.
Коли ти говориш мені слова кохання, я поглядаю на брудні цяточки світу сущого, як на коралі, злегка гойдаючись у човні з прозорим дном.
Бачу їх, та не торкаюся. Не засуджую інших. Перед дощами лише каюся...
Без тебе – щоночі... медитую. Ні, не мовчанням у позі лотоса.
А сльозами предвічно жіночими... Через дрібниці...
Прозоро-солоною фарбою замальоване біле, як папір, обличчя моє...
Вікові зморшки, неначе зім’яті краєчки листа... А мімічні – від сміху – лінії залишилися за ручкою, у котрої закінчилася паста.
Лише з тобою я дізналася, що бувають сльози щастя...
Великі сльози...
Я люблю твої глибини. Поверхні ж віддано на поталу іншим.
Я – дорога душі твоєї.
Чужу жінку не назвеш ти і півкроком.
Епізодичні люди у наших життях – форшлаги**.
Дрібні ноти, що записані перед нотою основною.
Люди, яких ми не полюбили, приречені. Приречені на безбарвність, якими б яскравими не були їхні шати.
Я – твоя жінка. Стезя твоєї душі.
А ти... Ти – не просто мій чоловік.
Для душі моєї ти – обіцяна невідомість...
* Курс вітрильника при попутно бічному вітрі.
** Мелодійна прикраса, що складається з одного додаткового звуку.
Текст на русском языке здесь:
http://proza.ru/2010/12/08/1184