В Україні нині відзначають День матері.
Сердечно вітаємо всіх, хто до нього причетний!
Петро СКУНЦЬ
ЛИСТ ВІД МАТЕРІ (З Сергія Єсеніна, 1924)
І що тепер
Я можу написати,
І чим
На всі докори відповім?
Біліє лист,
Який прислала мати,
На непривітнім
Столику моїм.
Читаю:
"Синку, вийшов ти в пани,
Купи, якщо побудеш
Хоч на святках,
Для мене хустку,
Для вітця штани,
Бо днюємо й ночуємо
В нестатках.
І нащо тільки
Ти поетом став,
Десь водишся
Зі славою лихою.
Ти жив би ліпше,
Де зростав,
Ходив у полі за сохою.
Стара я стала,
Геть занемогла,
Але якщо б ти
Не пішов від хати,
Була б невістка,
Ну, а я б могла
Внучатко
На коліні колихати.
Та ти дітей
По світу розгубив,
Ти іншому
Віддав спокійно жінку,
І без сім"ї, без дружби
Ти оббив
Пороги не одного шинку.
То що з тобою,
Синку мій?
Ти був побожний,
І ми спасенні.
І говорили всі навперебій:
Який щасливий
Олександр Єсенін!
В тобі надії наші
Не збулись,
Душа болить
Від того навіть гірше,
Що марну думку
Батько мав колись,
Щоб ти чим більше
Грошей брав за вірші.
Бо скільки б ти
Не брав,
А не пришлеш у дім,
Тому слова мої
Так гірко ллються,
Що знаю вже
На досвіді твоїм:
Поетам гроші не даються.
І нащо тільки
Ти поетом став,
Десь водишся
Зі славою лихою.
Ти жив би ліпше,
Де зростав,
Ходив у полі за сохою.
Тепер безмежний сум,
Мов живемо у тьмі.
У нас нема коня.
Та був би ти при домі -
Головував би
При твоїм умі
У повітовім Виконкомі.
Вільніше б нам жилось,
Ніхто б не обманув,
І ти б позбувся
Пристрастей нетрібних,
Навчила б
Прясти
Я твою жону,
А ти, як син,
Втішав би старість рідних".
..........
Я жмакаю листа
У розпачі німім.
Душі моєї путь
Невже веде в облуду?
Та все, що думаю,
Я потім розповім,
Лист-відповідь
Писати буду.
1960.