С украинского http://proza.ru/2011/05/04/625
Город-химера, где мимы, жонглёры, черницы; губы – сладкая черника и чёрная жажда, феникс волос – и пальцы плетут плетёнки, кудри, длинные юбки, перрон, пылища.
...день, словно кот, на пёстрой перине заснёт. Город блажен, где есть счастливые и не. Город, что месит жизнь, точно тесто на булки, город – как приговор, на голову – снег, как писулька: впопыхах буквы куриной лапой вверх и вниз, город – мостовая, как опечатка, карниз; голубь, что падает вниз, а тень голубиная – ввысь воспаряет.
Этот город – в небо лестница, натянутая бечева между "до" и "после"; стаи драконов, цвет груши, впервые – домой, не отпуская – слышишь! – твоей руки…
Город – это звуки: голубка, трамвай, каблуки. Город – как метка иль родинка – нет роднее. Цок и цок. Кукушонок в ходиках. Тишина.
Приглушённо, затаённо... Липовый чай. Остынь. Город, где руки срослись листиками ладоней, ветви сплелись, корни клубком переплелись, сны, как синицы, щебечут в кроне волос, счастье притихшее, как младенец, растёт побегом солнца: – Любовь моя золотая.
***
Ганна Осадко. Мiсто
Місто химерне, де міми, жонглери, черниці; губи – солодкі чорниці і чорна жага, фенікс волосся – і пальці плетуть плетениці, кучері, довгі спідниці, перон, пилюга…
…день, наче кіт, на пістрявій перині засне… Місто блаженне, в якому щасливі та не. Місто, що місить життя, наче тісто на булки, місто – як вирок, на голову_сніг, як цидулка: похапцем літери курячі вгору і вниз, місто – бруківка, немов одруківка, карниз; голуб, що падає долу, а тінь голубина – вгору ширяє.
Це місто – у небо драбина, напнута линва між «до» та «що буде по тому»; зграї драконів, цвіт груші, уперше – додому, не відпускаючи – чуєш! – твоєї руки…
Місто – це звуки: голубка, трамвай, каблуки, Місто – як мітка чи родимка – щонайрідніше… Цоки і цоки. Зозулька в дзиґарику. Тиша.
Втишено, вчаєно… Липовий чай. Охолонь. Місто, де руки зрослися листками долонь, гілля сплелося, коріння клубком повелося, сни, як синиці, щебечуть у кроні волосся, щастя притишене, як не-мовлятко, росте пагоном сонця: - Кохання моє золоте.