Давно замечено ту простую истину, что
чем меньше человек, тем меньше и его страдание.
Умирает простой крестьянин, который при жизни своей хмуро беспросветной пил, курил и смачно матерился. Куда бы вы думаете он мог попасть? Естественно - в центральный ад. Вернулся он оттуда Поромыслом Божиим и вследствие усилий врачей реаниматологов. Ну, а тут интересные, любопытные крестьяне односельчане окружили спрашивают его: «Как, каково там?» Он и говорит: «Ешьте, пейте наслаждайтесь, в ад попадете не обижайтесь. Скажу вам Украинск..Там, на тому світі так само як і тут правди нема». «Ну, а як, как там тебе было». «Так так само як і тут. Мантулив(вкалывал) в поті лиця своєго там, так само як і тут. Багачів и депутатов там тых шо обманують народ на сковородах, с почетом порозсажували, в казанах їх порозлягали, а, шо мені остається робить? Я потію, прію, ношу та ношу все дрова та смолу, та підкладаю шоб отой огонь не потух. Не вспієш принести оберемок дров, минут десять, двадцять перекуриш, не вспієш огледітись, як треба бігти знов, вже перегоріло! Вони там на сковородах та в казанах щось наверху кричать, оруть несамовито, а воно мені високо не чуть, я так пойняв: як при жизні на мене всі вони кляті кричали, та поганяли, так і по смерті на мене кричать, даже зліше і несамовитіше, чим тут. Знайте люди: така сама несправедливость соціальна существує і там!»