Понеділкові сни. Їх ніхто не сприймає всерйоз. Так уже повелося вважати, що пусті вони. То ж хутчіше до справ! Забувай, забувай! Подивися надвір, вікна настіж відкрий, хай повітря скоріше з кімнати рештки сну вимітає...
Та сьогодні не так. Сни якісь вже напрочуд виразні, пам'ятні, повні символів, натяків, знаків...
Перший сон:
Гвинтокрил. Так здається і звук підходящий. Але чом же так довго завис він у небі високім? Срібне сяйво так вабить. Як в дитинстві дивлюся на нього та очей все не можу ніяк відірвати.
Другий сон:
Фантастична істота. Ящір якийсь виповзає із дучки, накритої люком чавунним. Подивися очиськами мутно-склянними на мене. Колір лусок його чи рожевий чи світлобузковий. Він повільно у отвір новий заповзає... Вже зник... Знак? Мабуть так, але я прочитати сьогодні не годен...
Третій сон:
Сад розкішний. Дерева вгинаються. Яблук я ще не бачив таких. Скільки соку у них, скільки меду налито. Зірвати? Ні, я ще трохи внизу почекаю...
Сон четвертий:
На дворі вже ніч. Місто в мороці, бо ліхтарі всі потухли. Але ж небо! Дивіться скільки зір. А на заході що це? Перша думка - то мабуть Бетельґейзе. Вибух стався таки? Нове Сонце в ночі засіяло? Придивися. То - Матір Свята з Дитинчам на руках. Візантійська ікона на київськім небі. Намагаюсь дружині своїй подзвонить, сповістити про диво-знамення. Марно. Мережа GSM не працює...
Понеділкові сни. Вперше їх пам'ятаю яскраво та в кожній деталі. Намагаюся знаки оці зрозуміти. Знаю: відповідь поруч, точніше в мені. Світ - маґічний і фізики це розуміють...