"Існують такі оповідки: декотрі з відвідувачів острову, які підпливають сюди нарошне, привозять із собою жертовних тварин і одних із них приносять у жертву, других же відпускають живими на честь Ахіла"[1]
Ця нотатка legatus Augusti, географа та історика, поціновувача псової охоти Флавія Аріана, майже пошепки звітує нам про важливу долю тварин - бути відпущеними на честь Бога. Давній та мудрий звичай, паралелі якого знаходим у Біблії. У віршах напередодні і після потопу, де зображено наполегливу турботу про тварин з боку праведного Ноя.
Звісно, у всі часи кількість відпущених тварин до забитих та з`їдених завжди була не на користь перших. Це все тому, на жаль, що переважно у спожитому м`ясі люди і до сьогодні вбачають присутність єдиної життєдайної сили. Думки Піфагора про безкровні відносини між людиною і тваринним світом[2] і досі залишаються непопулярними, навіть у християнських колах[3], не зважаючі на суто хлібний характер церковних дарів і підношень.
На останок не буде зайвим нагадати, що вказаний Аріаном острів - є Острів Зміїний, в античні часи відомий як острів Ахіла, що мав храм на честь героя, і так притягував мореплавців.
------------------------------------
[1]Флавій Аріан "Перипл евксинського
[2]Порфирій "Життя Піфагора": "І навіть коли він відкрив, що у прямокутному трикутникові гіпотенуза має співвідношення з катетами, він приніс у жертву бика, зробленного із пшенишного тіста, – так говорять найнадійніші письменники" http://psylib.org.ua/books/diogenl/txt12.htm
[3]мається на увазі позапостове меню християнина