Артурові Сіренку з подякою.
..............................
У затінку сидітиму.
Цвістимуть сливи.
Травневий пустотливий вихор десь з незямки візьметься...
Впаде листок у мій блокнот.
Я обведу його знічев'я, а потім придивлюся:
То ієроґліф ДАО...
Самадхі в слИвовім саду...
Прокинуся.
Поволі повернуся в світ і запитаю:
для чого продаю повітря птахам,
чи квітам запахи,
чи вітру простір?
Занурююсь у просвітління знов і знов.
Вервечка намистин в долонях, в пучках
Десь в глибині - відлуння мантр
Рахую, прислухаюся...
Невже їх знов
сто вісім?
Навчаюсь розмовляти мовою друїдів у цій дубині.
Мені сказали сни її ще східні гали посадили...
В дитинстві я умів читати знаки на корі дерев.
А потім "Грицева шкільна наука" все глибше проникала в душу
та затирала оте первинне, сокровенне...
Як добре, що нейрони серця не померли...
Коли лютує Калі Юга
і свище вітер лютий,
я прочитаю Лао-Цзи
і стане легше
душа знов золотом засяє.
Якщо захочеш, з тобою поділюся.
Мені не шкода,
пригоршні підстав...
------