Усі дороги – риски на руках…
Усі жалі сховалися у зморшках...
А мрії? Куди вони поділись?
Куди злилися ріки сліз?
Де втрачені надії?
Коли у вікна пірить дощ,
коли вітрище свище і полоще хмари сині,
я в сни ховаюся,
а може в транс (сказати важко що це нині)...
І ця невимовна тривога вивертає душу,
чи що там в місці, де гніздиться
solar plexus...
Пуруша спить, Пуруша марить,
Пуруша споглядає як Пракріті
гарує, куховарить, бавить діти...
То мабуть нас, що дома
А що робити тим, яких не догляділа
та посадила в білий Лексус,
який летить на стрічну смугу,
оту, якою сунуть десь на схід
понурі закіптюжені камази?