Про дерева

Василь Кузан
На гладкій корі бука
Хтось вирізав ножиком:
«Я тебе люблю.»
Час зробив букви випуклими,
Як і на моїм серці.

     *     *     *
Березень немає нічого спільного
З березами.
Просто вони саме тепер
Не витримують натиску життя
І починають плакати.

     *     *     *
Життя встромило тебе вербовою гілкою
У розколотий камінь.
Ти поливаєш коріння сльозами
І ростеш. А камінь
Скоро перетвориться на пісок.

     *     *     *
Дівчина на вершині яблуні –
Це твоє дитинство,
А бик під деревом –
Це час, який робить нас
Дедалі сміливішими.

     *     *     *
Сонячний зайчик
Виліз на тюльпанове дерево
І грається у квітах.
Так і твоє проміння
Робить красивішим світ.