сонет 3

Микола Литвинець
Сказав всю правду, доля не скорилась,
Мабуть судилось зберегти у таємниці,
Може на сервері помилка появилась,
Й щирі слова лежать у нього на полиці.

А я хотів щоб просто ти дізналась,
Хіба багато я прошу, одне бажання,
Так щиро, як я в тебе, закохалась,
Не весь роман, хоча б оповідання.

Та що я, я нікчема, ти моя богиня,
Про тебе думаю як закриваю очі,
Для мене ти повітря й небо синє,
Без тебе вічними здаються дні і ночі.

Заповни мою порожнечу, ось моє бажання,
Й дозволь подарувати все своє кохання.