Малина перетерта з цукром, кава з молоком та кардамон, розмоклий в бренді. Набір класичний від гризот, турбот і порожнечі, коли коханої немає поряд…
Ряди тополь вздовж битого шляху, березина, діброва, луги (і знову «И» в «улюбленім» тобою слові) та верболози над Старою Россю. Як все химерно тут сплелося. Ти знаєш як клубок цей розплести? Ти думаєш це просто? Щось схоже як волосся з коси тугої вивільнити? Ні! Я думаю, що ні… Тому рахую дні, хоч знаю що шагрень в коморі меншає що мало не годину…
«Коханий, обніми, погладь по голові, по спині. Нічого що долоні твої сухі та трішечки жорсткі»… Я чую ці слова. Вони в мені лунають. В середині. В голові, у серці… Ну що я можу відповісти? Між нами тьма віків чи може кілометрів. Де ти? Не знаю… . Лиш голос твій відлунням у моїх думках. А може то думки мої?
Та чи мої, коли на двох єдине серце…