Мiст Розвели

Святослав Синявський
Тривале, тривале чекання...перед мостом, який розвели на ніч. Подітися ніде. Віч_на_віч з чорною водою до п'ятої ранку. Зимно? Ні...Моторошно? Так, але, як по правді, не дуже... Туже Душа не від холоду, друже! Туже, бо жити не вміє Господар. Десь покотився світами. Господу кинув сусідам - хай доглядають. Дай Йому волю тебе не згадає...

Мила Голубонько, серденько крає? Знаю...крає...кривава роса випаде потім йому на чоло, знаком у люстерко, з лівого краю, ти потерпи, бо дорога до раю, знаєш сама, не буває прямою...