ОЗЕРО КОХАННЯ.
(на украиском и русском языках)
Останнім часом я почувалась так, ніби я купаюся в озері КОХАННЯ.
Навколо мене все цвіте, духм'яніє до легесенької п'янкості.
Я спілкуюся з людьми, які мені подобаються, яких я люблю.
Все, що є навкруги мене - приносить мені задоволення.
Яке чудове життя! Як чудово жити в любові та з любов'ю!
Та чому не дозволяється бути щасливою в повній мірі?
...Я люблю людей, люди поважають мене...
Я кохаю, та відчуваю кохання до себе...
Мене підтримують друзі, які поряд, та віртуальні друзі...
Мені так добре!
І раптом....
Смерть малесенької пташечки, яка безмежно дарувала мені радість і любов,
яка була для мене другом, співрозмовником, лікарем, психологом...
А саме головне - вона була членом моєї родини!
Її смерть внесла свою корективу на моє відчуття щастя...
І вже зникає озеро кохання...
Зменшується коло людей, які мені телефонують, пишуть...
А на серці тільки біль.
Біль і багато жалю по малесенькому, безкорисному другу...
Як жаль, що йому не судилося дочекатися буйного весняного цвітіння,
теплоти від променів літнього сонечка...
Здавалося, що в моїм серці стільки тепла і любові,
що вистачило б для всіх, хто потребує мого тепла та любові...
що я взмозі обійняти пів білого світу!
І що навколо мене ті, кому я потрібна...
Так здавалося...
А з'ясувалося, що більш всього я була потрібна їй, - цій малесенькій крихітці....
на русском языке
ОЗЕРО ЛЮБВИ
В последнее время я ощущала себя так, как будто я купаюсь в озере ЛЮБОВИ.
Вокруг меня все цветёт, благоухает... до лёгкого пьянения.
Я общаюсь с людьми, которые мне нравятся, которых я люблю.
Все, что есть вокруг меня - приносит мне удовольствие.
Какая замечательная жизнь! Как прекрасно жить в любви и с любовью!
Но почему нельзя быть счастливым в полной мере?
... Я люблю людей, люди уважают меня.
Я люблю, и чувствую любовь к себе ...
Меня поддерживают друзья, которые рядом, и виртуальные друзья.
Мне так хорошо!
И вдруг ....
Смерть небольшой птички, которая бескорыстно дарила мне радость и любовь,
которая была для меня другом, собеседником, врачом, психологом ...
А самое главное - она была членом моей семьи!
Ее смерть внесла свои коррективы на моё ощущение счастья ...
И уже исчезает озеро любви ...
Уменьшается круг людей, которые мне звонят, пишут ...
А на сердце только боль.
Боль и тоска по крошечном, бескорыстном друге...
Как жаль, что ему не суждено дождаться благоухающего весеннего цветения,
теплоты от лучей летнего солнышка ...
Казалось, что в моем сердце столько тепла и любви,
что их хватило бы для всех нуждающихся...
что я в состоянии заключить в обятия пол белого света!
И что вокруг меня те, кому я нужна ...
Так казалось ...
А выяснилось, что больше всего я была нужна ей, - этой маленькой крошке...