...Цей пізній сніг – вологий і важкий.
Такий ну зовсім недоречний.
Такий, як ті підрядні речення
в листах твоїх останніх…
Сьогодні прокидатися боявся.
Констатувати згаслість почуттів.
Цю порожнечу в грудях винести несила.
Я пробував колись.
Я не хотів би знов
проходити стежками,
які топтав не раз,
не два.
Горить нічник,
хоч ранок вже давно
надворі та в кімнаті…
І сонячне проміння поглинуло Зорю…