Увертюра грози.
Все небо миттю потемніло
Стало гидко сіро – сіро
Навкруги усе заціпеніло
Таємниче стало діло.
Нечесть всю комашню вхопила
Жодна птаха не летіла
Живність зникла, полохлива,
Гроза нишком зріла.
Вітер куряву підняв
Пилюкою все осипав
Листочки ніжні зірвав
Викрутасами свистав.
Змійки небо крають
І спалахи землю карають
Хмари самі черкають
Громи з тріском картають.
Вітри садочок тіпають
Немов скажені ганяють
Перші краплини чіпають
Мов би ворожки гадають.
Небо заплакало – полило
Кулеметні б’ють краплини.
Зашуміло, все поплило
Кожної секунди й хвилини…
Дощ миє злякані дерева
Принишклі пильні кущі
Похожі на гриву лева
Наїжачені ще й густі.
Литва. 2010. 11. 12