Відгомоніла осінь золота. Спочити лягла в дубині. На горбах, де чебреці та м'ята. В долині, де роси багато, з туманом разом на м'якій траві, як та царівна на бобах, периною покритих, лежить уже давно не панна, пані Осінь...
Гостинно просим завітати в двір! Тут вже барильце з молодим вином і грона винограду, залиті медом. Це попереду, ну а потім чекатиме банкет для духу і для плоті...
...................
На соковитих травах-снах настояний чарівний ранок. Червлений Ра нам заживляє ранки, що заподіяла стерня, коли душа моя разом з твоєю гуляла до світанку. Ти пам'ятаєш як світилась стежка? Як стежкі очі, ті , що не досплять, нам муляли у спину? Та не зурочили. Лиха година то - не про нас. Забудьмо про мару! Несімо той дар, який дає лише терпіння...
-------------------
Пора збиратися в дорогу. В оту, що раяна за рогом, ота, що в доли поведе та в гори. За ними Рай чи Пекло Льодяне. Збирай же сили та до Бога молись щоб чашу гіркого меду мимо пронесли...