Сніги глибокі, як любов сама сліди образ позамітали. Враз стало все таким дотульним та яскравим. Тремтливе серце гонить кров. Стеноз аорти, відступися!... О, дофамінова любов! Ти справжня? Ти мені не снишся?
Гадаєш, що знання дають якийсь від цього порятунок? Нейронні сіті, що плетуть зв’язок з коханою міцні. Тобі не випурхнути з них як з кокаїнового раю чи з краю, де цвітуть сади. Їх між грибочків посадили, пам’ятаєш? А потім полили дощем. На смак не кислий він, ні-ні…
Але ж яка веселка!!!
То все пусте… То витвір Майї. Всі намагання марні в комору Божу заповзти через підкоп чи крізь пролом у стінах. Міцні вони як адамант. Але є рішення просто без опію, без лізерґіну. Пізнай Любов. Вона – в крові. Там – ендорфіни, дофаміни та ще багато там чого.
Знання не допоможуть…
Люби Її, кохай Її, допоки ватра не погасла…