1
Коли ґвалтують небо і весну –
Немов цунамі накриває сушу.
Але ніхто не збудиться від сну
І від принижень не врятує душу.
Стає усе сплюндрованим навкруг,
Мов прориває чиряки всередину.
Так ворогом стає найближчий друг,
Бо теорему ницості доведено.
Довкола всі щасливі, тільки ти
Із відчуттям ображеного вовка
Готова вбити кривдника й лягти
Під поїзд. Але це лише промовка.
Лишаючи кривавими сліди,
Дійти хоча б до першого вівторка…
2
Дійди хоча б до першого вівторка.
Перебреди злощасні вихідні.
А там з очей сповзе образи шторка,
І бруд увесь усядеться на дні.
Не ти одна. Нічим не провинила
Ні перед ким. Але стеклося так.
Йому б у серце увігнати вила,
Чи відірвати відросток. Ніяк
Не можна захистити честь руками,
Пов’язаними міцно рукавом.
Не сповістити про біду словами,
Заткнутими у горло… За столом
Ми будемо долати біль удвох.
Ну а його хай покарає бог.
15.01.11