Пролог
На пелюстках загублених зароків залишився пуант відбиток. Зурочили тебе його зелені очі. Залишили свій слід в душі. На пару днів чи сотню років? Того не відаєш сьогодні...
*
На захід чи на південь яка тому різниця? Праворуч чи ліворуч чи прямо нам іти? Не скажеш, то напевне, хоч як тебе проси...
Пелюстками повік ти вкриєш відьмин погляд. Загублених світів відкриєш таємницю. Собі не нам і не Йому. І зачерпнеш водиці із мертвої криниці. Покропиш лицаря закутого в булат. Лататтям встелиш ложе і легінь занеможе. Та буде у пропасниці одну тебе бажать, хотіть, воліти, волати та просити щоб ти прийшла... Хоча б у сні...
А ти в найменше сито прольєшся, Діво Світла. Торкнешся вуст холодних, гарячого чола і лицар оживе і легінь зрозуміє, що все що ти умієш, уроки та зароки, свічки та обереги ти покладеш до ніг Єдиного Його...
*
Епілог
Амінь хотілося б сказати. Колись і сам казав. Але навіщо ці слова пусті, як дзвін, коли на Березі Чекання зутрілися Вона і Він...
..........................................
05.12.2003 19:21 - 15.02. 2011 20:55
© Ingvar Olaffson