Так порожньо, так боляче… Печаль
Пустила корінь, ніби метастази.
Отруйні стріли, видалені фрази.
Так холодно, так боляче, так жаль.
Проціджується смуток крізь вуаль,
Стікають сльози у китайські вази.
Шліфує ніч стражданнями алмази…
Час розвіває вітром білу шаль.
Намотана на колесо струна,
Обірваний на півдорозі танець,
У зашморгу римовані слова…
На півдорозі постає стіна –
Утрати айсберг в серці не розтане.
А на могилі виросте трава…