С украинскогоhttp://proza.ru/2011/02/08/2115
О! Как же дышишь ты, когда
Столы накрыты светом ночи.
О, как ты дышишь! Когда хочешь,
Чтоб я пришел. Когда ж, когда
За те столы с тобой мы сядем?
О, как ты хочешь! Как дрожишь
В тиши запрятанная сладкой,
Какой парфюма опий манкий
Пронзает душу. Ты летишь
Ко мне, любимая. Лети ж!
А я - навстречу. Задержись!
Не выпускай из рук мобильник,
Слова, как око шустрой белки,
Прицелом пойманы. Держи
Пыл возбуждения. Замри,
Я прилечу за миг. Весь рай
Я принесу тебе, что в сердце,
Вплету в букет сто тысяч терций,
И станут музыкою - эти
Слова в руке. И не карай
Меня разлукою надолго -
Я прикипел к твоему солнцу,
Тобою впитан весь. А ты,
Ты ждешь лишь одного меня!
Седлай, дорога, мне коня!
***
Василь Кузан. О, як
О! Як ти дихаєш, коли
Столи накриті світлом ночі.
О, як ти дихаєш! Як хочеш
Щоб я прийшов. Коли ж, коли
Ми сядемо за ті столи?
О, як ти хочеш! Як тремтиш
У тиші схована солодкій,
Який парфумів дикий опій
Проймає душу. Аж летиш
До мене люба. Так! Лети ж!
А я – назустріч. Стій! Чекай!
Не випускай із рук мобілки,
Слова, неначе очі білки,
Прицілом зловлені…Тримай
Гаряче збудження. Стривай,
Я прилечу за хвильку. Рай
Я принесу тобі у серці,
Складу в букет сто тисяч терцій
І стану музикою – ці
Слова в руці… І не карай
Мене розлукою надовго –
Я прикипів до сонця твого,
Тобою всотаний… А ти,
Ти ждеш мене, мене одного!
Веди ж коня мого, дорого!