Боюся року, що гряде. Боюсь цього липкого страху від того, що народилося маля, якому випала лихая доля моєму Світу стати ворогом і катом...
Він - поряд. Чую серця стук його та бачу alfa, beta, theta ритми на дисплеї. Передчуваю вже початок подій невідворотних, як страта на Джордановім курищі. Упало зерно в ґрунт родючий. Врожай скорботи визріє на цьому полі, знаю. І від безсилля щось змінити ховаю голову в Мережах Соціальних...
Не вмію випросити в Бога, щоб чашу вкотре мимо нас проніс...
Хтось допоможе? Хтось зуміє?