Я милуюсь Зорею, вона сідає вслід за Сонцем-Ярилом. Вони - завше разом.
Я - закоханий в серпень, в його прохолоду, в запах флокс, чорнобривців і груш.
Чуєш як вони гупають глухо, як котяться тихо, як сік витікає по краплині в спориш?
Зорі падають тихо і так же беззвучно вмирають: спалах-темінь, вогняний слід...
Ні за чим не жалкую, усе приймаю... Падають зорі. Згорає лід...