Облиште мене, не торкайтесь! Благаю!!! Світ мій змагатися з Вашим не може. Ваші звертання до мене - порожні. Ваші молитви - нікчемні, пусті. Боже, спокій пошли солов’їному гаю, що у мені розквіта щохвилини. Чемним я хлопчиком був тобі, Господи Батьку. Чом же ти мучиш мене цим контактом зі світом людей? Чому не чую я музики більше твоєї?
Люди, не грюкайте в браму! Не бачите, Місто закрите! Вашій облозі його не скорити. Спрагу втоплю я вином із полину. Голод? Його не боюся. Дух мій химерний не згине. Серце розколоте кволо ввіллється в Сонця рожеве озерце. Бачиш, воно вже сідає на Захода спину?
Я не загину, бо вам не скорити вежу мою із слонової кістки. Двері до неї навіки закриті...
Годі картати, годі корити. "Я" не загине. В ловитвах і гонах сотні життів я провів, тому зараз тихо сижу у криївці своїй. Мила родино, мене не чіпайте, не треба. Світ свій я більше на прю не пущу. Хронос хай крутить над Вами пращу. Я - поза грою...
Мовчу...
..................................
25.05.2003 16:50 - 02.02.2011 20:06
© Валентин Лученко