Ірландський віскі, кардамон і кава. Вино червоне, мідь твого волосся. М'які вуста, ласкава посмішка. Колосся у сяйві місячнім сріблиться. Затерті трішечки пастеллю лиця. То ми на полі колоски збираєм поміж стерні разом зі сріблом неба.
А за якусь часину його вливаєм в каву і вино...Амріта в суміші виходить. Вона для того, щоби нас зігріти, метеликів барвистих та раєм знов поманити в подорож далеку...
У лялечку сховавсь метелик. У Вирій полетіли птиці. А потім знову: життів, світів безмір; коловороття долі. Народження, змужніння. Та знову герць, мечі, а потім "мир вам"... І знов вино, снопи і ми в стодолі...