Далеко-далеко від нашої України є країна - Австралія. Щоб добратися до неї, треба більше десяти годин летіти на літаку.
У цій країні багато чого дивного та незвичайного для нас. З усіх сторін цю країну оточує океан. На березі океану чистий сипучий пісок, де так приємно полежати на сонечку, заплющивши очі, та послухати, як спокійно та неквапливо хвилі набігають на пісок.
Є в Австралії і незвичні для нас звірятка. Наприклад, кенгуру та коали. Про кенгуру знають багато дітей. Про те, як мами-кенгуру носять своїх дітей-кенгурят у великій кишені на животі. А ось, хто такі коали?
Ці звірятка дуже схожі на маленьких ведмежаток. У них пухнаста хутрова шкірка, голівка, вушка - все, як у маленького ведмедика. Ось тільки носик трохи довший, ніж у нашого ведмедя.
Але своєю поведінкою вони дуже відрізняються від нашого клешоногого. Живуть ведмежатка - коали на деревах. Точніше, сплять на деревах, бо вони майже весь час сплять. Їжа росте тут же, на дереві: це листя евкаліпта, дерева, на якому вони живуть.
Наївся коала і ще не встиг проковтнути останній листочок, а оченята вже заплющуються. Так йому хочеться спати! Вхопився лапками за гілку і висить на ній, наче хутряна груша. І так йому зручно! Спить... Поряд на гілці спить мама-коала. На сусідніх деревах сплять друзі коали.
Оксамитовий вітерець тихесенько розгойдує ліжко-гілку. Листочки евкаліпта під цим вітерцем пошепки співають коалі колискову: "Ш-ш-ш".
І океан теж наче заколисує коалу. Його хвилі тихенько накочуються на пісок. А коли хвиля повертається в море, за нею біжать піщинки. Хвилі разом з піском співають свою колискову: "Ш-ш-ш ш-ш-ш ш-ш-ш".
І знову тиша.
Як солодко спиться під цю музику вітру та океану маленькому коалі. Поряд мама, тато, друзі. І все це - його Батьківщина. Так добре йому у рідній Австралії.