акро
К оли розпанахує вітер фіранки
О хоплює трем задубілі серця
Х овайсь не ховайся, гарцює до ранку,
А може до осені пристрасть... Оця
Н е звідана людством таємная Сила
Н астигне тебе у найвужчій шпарині
Я ким би не був ти найменшим до нині...
Є днаймось в любові, розправлюймо крила!
©2005 Ingvar Olaffson