У той день Кабан чомусь був не в гуморі. Все йому не так! І Сонечко дуже пече, й жолуді під дубом не такі великі та смачні, як учора. Але ж як провчити Сонечко чи Жолуді? Якщо на тебе не звертають увагу , не дуже ти їх і зачепиш, дарма тільки сили витрачати на злість. От, якби хтось з мешканців лісу йому попався! Ох, як би він їх провчив, першого ж, хто б зустрівся! Мабуть, і ведмедя б не злякався, такий він був сердитий!
Треба ж було такому статися, що на дорозі у розлюченого Кабана опинилося Зайченя. Воно було ще зовсім малим, тому не знало, що Кабана треба боятися.
Кабан побачив Зайченя і дуже пошкодував, що нема якогось сильного противника, щоб показати усю свою лють!
- Ну, що ж, - подумав він, - зайцю сьогодні не пощастило!
Кабан виставив вперед свої страшні ікла, щетина стала дибки. Він нахилив свою велику вухату пику й з ревом почав набирати швидкість у бік Зайченя. Його ратиці так тупотіли по лісу, що від страху розлетілися усі птахи з сусідніх дерев.
Зайченя з цікавістю спостерігало, як швидко рухається до нього ця величезна гора. (Воно ж не знало, що треба боятися!)
Рух Кабана був спрямований «на цього нахабного зайця», що спокійно сидів й не рухався. Зайченя подумало:
- Кабан кудись дуже поспішає, так швидко він наближується до мене. Було б нечемно сидіти у нього на дорозі.
-
Тому, як тільки між ним та Кабаном залишався лише один крок, Зайченя чемно зробило крок убік, щоб пропустити Кабана.
Що було далі? Той, хто бачив все це, потім довго сміялися з Кабана.
Він з усієї сили пролетів вперед, боляче вдарився об дуб, відскочив від нього, весь подряпаний, і, не маючи змоги зупинитися, ще пролетів вперед прямо в річку!
Отак Кабан сам себе покарав!
А історія ця згадалася тому, що останнім часом в лісі щось дуже часто стали виникати сварки. Ну, знаєте, як буває: хтось комусь зіпсував настрій, а той у свою чергу ще комусь … І пішло – поїхало… Самі знаєте – не можна так жити!
Частіше за всіх сварку починала Сорока. Ну, така ж вередлива була! Здавалося, що вона навіть радіє, якщо комусь зіпсує настрій. Доки не доведе до сліз, не заспокоїться!
Треба було негайно щось робити. Адже так можна було врешті – решт зруйнувати життя у цілому лісі.
Ось тут то мудрий їжачок Чох – Чох й згадав про Зайченя та Кабана.
- Не робіть нічого, щоб переспорити її! Не відповідайте на образливі слова! Або просто спокійно спостерігайте, як вона дарма витрачає сили, або просто зробіть неквапливий крок від неї, як це зробило Зайченя. Можна навіть уявити себе спокійним Зайченям, а Сороку загрозливим Кабаном, який потім опинився у річці.
-
Невдовзі в лісі знову настав лад. Навіть Сорока змінилася. Кому ж захочеться чіплятися до того, хто спокійно спостерігає за твоєю злістю або просто робить крок від тебе?
Виявляється, можна перемогти й без боротьби!